Чи розумієш, як тряслися руки
щораз торкаючись твоїх?
Прощатись, вірити,
рахую кроки.
що віддаляють твої очі
від моїх.
Чи розумієш, що для мене,
ти це всесвіт?
а я одна з твоїх планет?
я гублюсь і кричу…
кричу у безвість
а ти вже звично хилиш
до пустих комет.
Чи розумієш ти хоч щось?
Мої слова, думки, вірші.
Чи я для тебе божевільне "хтось"?
що шукає прихистку
в чужій душі.
Я розумію,
що не можу.
не можу зрадити Тепла.
єдине, чого так палко прошу… -
не треба.
просто вір.
в моє життя.
Posts with tag вірші
0
ДУЖЕ
Як жуйка. Orbit зі смаком малини, кавуна, дині
неважливо. Головне, що тягуча й клейка.
Боже, милий. Виявляється, я - слабка.
Це горнятко надбите із права, протікає моїми думками
розкриваю позтріпані рани, закриваю
і замість чаю вже кава.
та тебе тут нема.
Час - тягучий нестерпно смачний, та жувати так довго
нам приходиться деколи. А тікати від нього
неможливо. піддаватись лиш і не слухати
перестороги.
Мої руки холодні, дві крижинки. Невдовзі
я знайду твоє серце під вікном на морозі
у червоній коробці, перев'язаній бантом
хто зна.
Поміщу десь у себе, на зап'ясті чи в скронях
і поллється тепло по холодних долонях
я відчую бриз моря.
так. зрозуміла твій запах.
І сидіти отут у чотирьох стінах, я очікую пошти
зекономила б нерви, та щось тратяться кошти
хоч на ще одну плитку шоколаду.
і так по одній раз у день
На столі наче лава стоїть твоя розпечена кава
на дворі паде сніг, у дерев уже зникла засмага
а мені щодо до того?
що мені до світу пісень?
Я є тут.
Але сенс?
коли тут немає тебе.
неважливо. Головне, що тягуча й клейка.
Боже, милий. Виявляється, я - слабка.
Це горнятко надбите із права, протікає моїми думками
розкриваю позтріпані рани, закриваю
і замість чаю вже кава.
та тебе тут нема.
Час - тягучий нестерпно смачний, та жувати так довго
нам приходиться деколи. А тікати від нього
неможливо. піддаватись лиш і не слухати
перестороги.
Мої руки холодні, дві крижинки. Невдовзі
я знайду твоє серце під вікном на морозі
у червоній коробці, перев'язаній бантом
хто зна.
Поміщу десь у себе, на зап'ясті чи в скронях
і поллється тепло по холодних долонях
я відчую бриз моря.
так. зрозуміла твій запах.
І сидіти отут у чотирьох стінах, я очікую пошти
зекономила б нерви, та щось тратяться кошти
хоч на ще одну плитку шоколаду.
і так по одній раз у день
На столі наче лава стоїть твоя розпечена кава
на дворі паде сніг, у дерев уже зникла засмага
а мені щодо до того?
що мені до світу пісень?
Я є тут.
Але сенс?
коли тут немає тебе.
хочеш я буду липнем
хочеш я буду червнем
хочеш я буду лишнім
хочеш я буду першим
хочеш я буду небом
хочеш я зроблю пекло
хочеш мене у себе
дай мені так запекло
дай мені сильно ситно
дай мені так таємно
хочеш я зроблю липень
хочеш я зроблю червень
хочеш я буду червнем
хочеш я буду лишнім
хочеш я буду першим
хочеш я буду небом
хочеш я зроблю пекло
хочеш мене у себе
дай мені так запекло
дай мені сильно ситно
дай мені так таємно
хочеш я зроблю липень
хочеш я зроблю червень
до цих пір пам"ятаю
Спокійним будь, коли всі шаленіють
І за шаленство ще й тебе клянуть;
Коли ніхто тебе не розуміє –
Звіряйсь на себе і спокійним будь;
Чекаючи, не виснажись від втоми;
Ошуканий, не вдайся до брехні;
Не видавайся янголом нікому
І не зважай на вигуки дурні;
Свої думки завжди обстоюй тихо,
В безодню марних мрій не поринай,
Готовий будь зустріти Щастя й Лихо –
Вони ж близнята, це ти добре знай;
Тримайсь, коли твої слова злочинно
Перевертають підлі брехуни;
Коли ж усе, що ти створив, загине –
Перепочинь і знову розпочни;
Будь здатен все найкраще, що ти маєш,
На стіл покласти, взятися до гри,
І не шкодуй, коли ти все програєш, -
Докупи сили і думки збери;
Умій примусить Серце, Нерви, М’язи,
Позбавлені снаги, тобі служить,
Коли душа згоряє вся одразу,
І тільки Воля каже: “Треба жить!”;
У натовпі собою залишайся,
А з королями гідність зберігай,
Ні ворогу, ні другу не піддайся,
Надмірної поваги не шукай;
Нехай секунда кожна у хвилині
Тебе веде до вірної мети –
Тоді весь світ до ніг твоїх полине,
І це не все – тоді Людина ти!
І за шаленство ще й тебе клянуть;
Коли ніхто тебе не розуміє –
Звіряйсь на себе і спокійним будь;
Чекаючи, не виснажись від втоми;
Ошуканий, не вдайся до брехні;
Не видавайся янголом нікому
І не зважай на вигуки дурні;
Свої думки завжди обстоюй тихо,
В безодню марних мрій не поринай,
Готовий будь зустріти Щастя й Лихо –
Вони ж близнята, це ти добре знай;
Тримайсь, коли твої слова злочинно
Перевертають підлі брехуни;
Коли ж усе, що ти створив, загине –
Перепочинь і знову розпочни;
Будь здатен все найкраще, що ти маєш,
На стіл покласти, взятися до гри,
І не шкодуй, коли ти все програєш, -
Докупи сили і думки збери;
Умій примусить Серце, Нерви, М’язи,
Позбавлені снаги, тобі служить,
Коли душа згоряє вся одразу,
І тільки Воля каже: “Треба жить!”;
У натовпі собою залишайся,
А з королями гідність зберігай,
Ні ворогу, ні другу не піддайся,
Надмірної поваги не шукай;
Нехай секунда кожна у хвилині
Тебе веде до вірної мети –
Тоді весь світ до ніг твоїх полине,
І це не все – тоді Людина ти!