прибийте мене
нікчемне життя
це ж все-таки моя вина в тому що я сиджу зараз сама, надворі афігєнна погода, а немає ні одної людини якій я могла б подзвонити і сказати "ідем гуляти"
я всіх відштовхувала від себе
тепер зі всіма пересварена і ні з ким не спілкуюсь, або на відстані "привіт-пака"
:(((

мама, тато, ба, М.
питають ідеш сьогодні гуляти?іди, досить вдома сидіти
мама 3 рази питала, чому я ходжу вже пару днів без настрою, я відповідаю що нічого такого
давно такого не було зі мною
піду напевно з малим, купим щось, покатаємося на карусєлях

дід каже, що має приїхати Хеліна з Польщі,
і що може він поговорить шоб я поїхала на літо до них на трохи
я згідна, хоч шось нове буде

хочу на море

задовбало… дуже

ну от сказала мамі, не витримала болю.
вже ледве ходжу, сидіти не можу, лежу на боку тільки.
біль просто нестерпний, він, ненече виїдає мене з середини, настільки безжалісно, наскільки може!!!(

ходила до церки сьогодні.
С. проспала, тому я пішла до неї, а потім ми вже пішли на службу.
сповідалась.причащалась.
в храмі в мене чомусь зникли всі думки.
вийшла повністю "порожня".
але з чимось добрим всередині.

вже 2 день, неймовірно крутиться в голові.
тому "аміак" завжди на столі.
сьогодні вночі вже не піду напевно святити паску і все інше.
хочааа…
ще побачу коротше)
невеличкий піст, пішов мені на користь.
відразу відчувається якась легкість.)
а не те відчуття, коли ти наївся, як свиня,і навіть піднятися не можеш!

зараз напевно почитаю "вероніку" ще. і можливо спати ляжу, бо прокинулася рано-рано.

ще треба пофарбувати яйця,
цього року вирішили, що не будимо користуватися хімічними барвниками, а фарбуватимемо "цибулинням". я повністю "за".

до речі, всі ці люди, за творчістю яких я почала щоденно слідкувати, якимось чином перекрили Колоса.(але все одно його фото, так і будуть висіти в мене по кімнаті, тому що його пісні, вірші все-таки вплинули на моє життя)

напевно всі вихідні проведу у ліжку.
і скоріше за все, не піду до школи, бо влом.
випрошу у мами якось.

www.rusosteopathy.com/bol-v-kopchike/kista-kopchika
шо за хуйня, в мене істерика вже
якщо до понеділка не зникне, це вже буде великий привід для паніки!!!

я захарилась.
2 телефона: один галімий, другій норм.
по одному до мене можуть дозвонитися, але смс на анг.
а по другому не можуть, але смс на укр.
а мені треба і те і те(((
треба шось робити в мене паніка, я вже зіїбалась пееставляти сімкі!

мені просто впадло клацати по клавіатурі… я замучилась.дуже дуже сильно.
був нормальний день.але з мене вижали всі соки.

всі задовбали.немає куди дітись.
нічого не хочу і не знаю

шось на вечір хочеться не жити(

та не харьте ви мене! я скоро з дому піду!
ідіоти…

ше й любовка гребе-загребає, кришу зносить

блять мама...!!! все буде так як вона скаже нах

а моя думка нікому не треба, нє?

класно геть, я вділа штани і кофту з відкритою спиною, якої не видно за моєю жахливою шевелюрою!!!
а всі вдягають плаття(
ну і ладно…

надіюсь, шо хоч з кимось потанцюю!

здихаюююююю......!

слухаю новий альбом Ріплею.нічого так

сьогодні напевно бачила Діму, якщо то був він, в мене як виявилося хороші оцінки за семестр з мови і літератури.рада.дуже.

не хочу завтра в школу.хочу канікул.казали шо ми будемо вчитися у суботу замість цього понеділка, коли було багато снігу.(

щось настрій такий дебільний.
знову зранку бачила Стичука, дивився просто в очі, ніби він там потонув...)

розумію, що я жахлива, того шо фігура в мене(порівняно) жахлива зараз.на лиці кошмаррр, дупи немає… хлопця теж немає, в сім"ї тако собі, боюся запитати в мами чи можна на Н.р до софії, вже…

:(

афігєть.блін.я тут чуть не реву.а вона мені базарить про своїх котів нах!

Діма(доречі я весь цейй час, пише не про того в якого є дівчина, а той з яким я їздила в табір,і він мені зараз подоб.) сьогодні з голови взагалі не йде.
весь час думаю про шо я з ним буду говорити, коли ми зустрінемось.
хіба шо тупо ржати.знаю так і буде.
а ше мені обідно за оцінки, того шо вони нижчі ніж в іри, влада, а я знаю, явно більше них)
пічяль…

не хочу жити.немає сенсу.
тому шо маму я навіть морально не можу підтримати.
мене кожен вечір баба і тато доводять до істерики, я ридаю так шо мені серце починає жахливо боліти.від цього мені робиця страшно,і ше гірше.
я досить часто думаю про такі речі, до прикладу, як наковтатися таблеток.і все.все просто.

сижу і плачу.в мене свої принципи: мене у стані плачу ще ніхто ніколи не бачив, навіть мама, за вийнятком того колия була маленька.
мені в школі кажуть ти така сильна,і тому подібне, няшка весела.шось типу того.
якби вони знали шо в мене робиця вдома,і як в мене проходить кожен вечір…

в кімнаті зараз вчить урокі малий, а я тихо сижу і схлипую.ясне діло шо він поняв.але мені перед якось не так стидно чі шо.

взагалі розумію, шо люблю школу.там я не вдома.там добре, весело.

ще я вирішила порахувати добову потребу калорій на день,і тупо її дотримуватися.

сьогодні як звжди проспала.
взяла "сойчине крило" буду хоч щось читати.

все зміниться коли він помре.все буде добре.мирно.без криків.

мені жахливо кружиться голова.таке враження шо зараз знепритомнію.
мені навіть немає кому висказатися.

добре, шо є той самер, він звичайно поради не дасть але всеж.