поміж цілунків гралось наше перше літо,
зустріте із цигарками в вікні.
то мирно спало, склянками розлите,
а то волало збочені пісні.
від нас втікало на сумні вокзали,
і поверталось з квітами в руках…
і все, що сіре малювалося яскравим,
а все яскраве відбивалося у снах.
ходило в гори, з нами спало в ліжку,
вогні палило, їло шашлики…
найкраще - літо, наше перше літо
родилось з дотику - рукою до руки.
Posts with tag вірші
0
Хулі Пра жизнь
хулі клацаєш на клаву
хулі ти міняєш аву
реєструєшся в мережах
і шукаїш шота в ЖеЖах
ти пайми шо шястья нєту
на страніцах інтєрнєта
вилізай мудак з-за столу
нажерися валідолу
і кан4яй кан4ять ат порно
імпатєнт-маньяк пазорний
пазнакомсь з риальнай тьолай
умнай, добрай і вєсьолай
шо дакаже існування
тєла свого і желаньє
зможе визвати в любого
даже у казла такого
шота сильна ти прітіх
до4ітаїш етат стіх
і вали надвір гуляти
хватить в хаті тусувати
не замітив? Вже зима
листя на кущах нема
все ти коршун правтикав
покі в аськах атжигав
покі в коментах писав
покі в фєрмі завісав
шо за 4мошне твоє рило
закривай вже своє мило
інтернетівське мудило
смерть твоя не у іглі
а в паролі-домені
є лікарства для тібя
називаюця: ЖИТТЯ
хулі клацаєш на клаву
хулі ти міняєш аву
реєструєшся в мережах
і шукаїш шота в ЖеЖах
ти пайми шо шястья нєту
на страніцах інтєрнєта
вилізай мудак з-за столу
нажерися валідолу
і кан4яй кан4ять ат порно
імпатєнт-маньяк пазорний
пазнакомсь з риальнай тьолай
умнай, добрай і вєсьолай
шо дакаже існування
тєла свого і желаньє
зможе визвати в любого
даже у казла такого
шота сильна ти прітіх
до4ітаїш етат стіх
і вали надвір гуляти
хватить в хаті тусувати
не замітив? Вже зима
листя на кущах нема
все ти коршун правтикав
покі в аськах атжигав
покі в коментах писав
покі в фєрмі завісав
шо за 4мошне твоє рило
закривай вже своє мило
інтернетівське мудило
смерть твоя не у іглі
а в паролі-домені
є лікарства для тібя
називаюця: ЖИТТЯ
на уроці читали, неймовірний )
Опівночі айстри в саду розцвіли…
Умились росою, вінки одягли,
І стали рожевого ранку чекать,
І в райдугу барвів життя убирать…
І марили айстри в розкішнім півсні
Про трави шовкові, про сонячні дні, –
І в мріях ввижалась їм казка ясна,
Де квіти не в'януть, де вічна весна…
Так марили айстри в саду восени,
Так марили айстри і ждали весни…
А ранок стрівав їх холодним дощем,
І плакав десь вітер в саду за кущем…
І вгледіли айстри, що вколо – тюрма…
І вгледіли айстри, що жити дарма, –
Схилились і вмерли… І тут, як на сміх,
Засяяло сонце над трупами їх!..
Умились росою, вінки одягли,
І стали рожевого ранку чекать,
І в райдугу барвів життя убирать…
І марили айстри в розкішнім півсні
Про трави шовкові, про сонячні дні, –
І в мріях ввижалась їм казка ясна,
Де квіти не в'януть, де вічна весна…
Так марили айстри в саду восени,
Так марили айстри і ждали весни…
А ранок стрівав їх холодним дощем,
І плакав десь вітер в саду за кущем…
І вгледіли айстри, що вколо – тюрма…
І вгледіли айстри, що жити дарма, –
Схилились і вмерли… І тут, як на сміх,
Засяяло сонце над трупами їх!..
Когда я губ твоих коснулась,
Я поняла, что счастье есть.
И не в деньгах, как думают люди,
А в том, что рядом кто-то есть.
Ты стал таким родным и близким,
Что кругом просто голова.
Мурашки от твоих движений,
И загораются глаза.
Ты самый лучший,
Добрый, нежный.
Я так скучаю по тебе,
Когда целуешь мои плечи,
Я растворяюсь в тишине.
Твой запах кожи
Так мне близок
И взгляд теплей ночи любой,
Ты мне дороже, чем другие,
Ты только рядом будь со мной.
Я поняла, что счастье есть.
И не в деньгах, как думают люди,
А в том, что рядом кто-то есть.
Ты стал таким родным и близким,
Что кругом просто голова.
Мурашки от твоих движений,
И загораются глаза.
Ты самый лучший,
Добрый, нежный.
Я так скучаю по тебе,
Когда целуешь мои плечи,
Я растворяюсь в тишине.
Твой запах кожи
Так мне близок
И взгляд теплей ночи любой,
Ты мне дороже, чем другие,
Ты только рядом будь со мной.
мене аж перетрусило від таких слів
А говорив, що будемо навічно…
І що немає жодних перешкод.
Не відкликаєшся, а я тебе ще кличу?
Думки синіють від насичених пригод.
І губи мліють від твоїх губ. Забули
вже присмак твій і запах твого бризу.
І я живу?! Скажи: живу?! Ким була?
Якою стала… і як покрилась слизом…
Побачити б твою байдужість зблизька
торкнутися рукою твоїх скронь.
Ти відштовхнеш. Невже більше не віриш?
Ти уникатимеш моїх рідних долонь.
Чи вже забув мій дотик, наші мрії,
мій світ що на зап'ясті в тебе був?
Ти б засудив мене за цю надію
та я наївна вірю,
можливо вже не любиш,
але мене ще не забув.
І що немає жодних перешкод.
Не відкликаєшся, а я тебе ще кличу?
Думки синіють від насичених пригод.
І губи мліють від твоїх губ. Забули
вже присмак твій і запах твого бризу.
І я живу?! Скажи: живу?! Ким була?
Якою стала… і як покрилась слизом…
Побачити б твою байдужість зблизька
торкнутися рукою твоїх скронь.
Ти відштовхнеш. Невже більше не віриш?
Ти уникатимеш моїх рідних долонь.
Чи вже забув мій дотик, наші мрії,
мій світ що на зап'ясті в тебе був?
Ти б засудив мене за цю надію
та я наївна вірю,
можливо вже не любиш,
але мене ще не забув.
Дівчина, яка мріє про море.
Ця дівчина, яка мріє про море
має сірі очі
якщо змішати усі кольори палітри
вийде сірий –
темніший світанку, але світліший ночі,
яка вдень спить на її віях.
Дівчина, яка не бачила моря
носить ріки у венах,
по її волоссю небо стікає хвилями,
заплутується і стає перлинами
або падає на землю краплинами,
як дощ,
який вона носить у серці
та надії,
що стала вологою,
розчинилась у шепоті, як у морі,
про яке вона так мріє,
і бачить
у кожній людині.
Ця дівчина, яка мріє про море
має сірі очі
якщо змішати усі кольори палітри
вийде сірий –
темніший світанку, але світліший ночі,
яка вдень спить на її віях.
Дівчина, яка не бачила моря
носить ріки у венах,
по її волоссю небо стікає хвилями,
заплутується і стає перлинами
або падає на землю краплинами,
як дощ,
який вона носить у серці
та надії,
що стала вологою,
розчинилась у шепоті, як у морі,
про яке вона так мріє,
і бачить
у кожній людині.
чому ти мені не пишеш
чому ти зі мною не говориш
чому ти зі мною не засинаєш
так як раніше?
ти скоро мене залишиш.
я думала - я тобі рідна
та от.
виявляється не потрібна.
у мене без тебе зимно
до мене без тебе
сон не приходить.
на жаль я нічого не вдію
якщо по-хорошому
в нас не виходить.
чому ти зі мною не говориш
чому ти зі мною не засинаєш
так як раніше?
ти скоро мене залишиш.
я думала - я тобі рідна
та от.
виявляється не потрібна.
у мене без тебе зимно
до мене без тебе
сон не приходить.
на жаль я нічого не вдію
якщо по-хорошому
в нас не виходить.
пожалуйста, вы не бросайте девушек одних.
пожулуйста, не разбивайте слабым сердце.
пожалуйста, вы научитесь их любить.
пожалуйста, позвольте им согреться.
прошу, вы дайте девушкам надежду.
прошу, поверьте в них вы хоть на миг.
прошу, откройте милым дамам сердце,
прошу, устройте нежности прилив.
поверь, в них искренность бывает.
поверь, бывает пламя и огонь.
поверьте, что без вас они сгорают.
поверь, не помешает им любовь.
сжалься, девочка твоя простушка.
сжалься, сделай скидку ей на ум,
сжалься, страдания ее-не шутка.
сжалься, успокой душевный шум.
одумайся, стань ласковым, любимым.
одумайся, прими ее назад.
одумайся, будь нежным с ней и милый
одумайся, закончи ее ад.
пожулуйста, не разбивайте слабым сердце.
пожалуйста, вы научитесь их любить.
пожалуйста, позвольте им согреться.
прошу, вы дайте девушкам надежду.
прошу, поверьте в них вы хоть на миг.
прошу, откройте милым дамам сердце,
прошу, устройте нежности прилив.
поверь, в них искренность бывает.
поверь, бывает пламя и огонь.
поверьте, что без вас они сгорают.
поверь, не помешает им любовь.
сжалься, девочка твоя простушка.
сжалься, сделай скидку ей на ум,
сжалься, страдания ее-не шутка.
сжалься, успокой душевный шум.
одумайся, стань ласковым, любимым.
одумайся, прими ее назад.
одумайся, будь нежным с ней и милый
одумайся, закончи ее ад.
Влюбляются не в лица, не в фигуры,
и дело, как ни странно, не в ногах.
влюбляются в тончайшие натуры
и трещинки на розовых губах.
Влюбляются в шероховатость кожи,
в изгибы плеч и лёгкий холод рук,
в глаза, что на другие не похожи
и в пулемётно-быстрый сердца стук.
Влюбляются во взмах ресниц недлинных
и родинки на худеньких плечах,
в созвездие веснушек чьих-то дивных
и ямочки на бархатных щеках.
Влюбляются не в лица, не в фигуры -
они всего лишь маски, миражи.
влюбляются надолго лишь в натуры,
влюбляются в мелодии души.
и дело, как ни странно, не в ногах.
влюбляются в тончайшие натуры
и трещинки на розовых губах.
Влюбляются в шероховатость кожи,
в изгибы плеч и лёгкий холод рук,
в глаза, что на другие не похожи
и в пулемётно-быстрый сердца стук.
Влюбляются во взмах ресниц недлинных
и родинки на худеньких плечах,
в созвездие веснушек чьих-то дивных
и ямочки на бархатных щеках.
Влюбляются не в лица, не в фигуры -
они всего лишь маски, миражи.
влюбляются надолго лишь в натуры,
влюбляются в мелодии души.
«
коли він цілує мене всередині таке відчуття як вітер хитає дерева,
він торкається мене ніжно, чую як його рука проводить по моїй спині, так легко, невимушено,
з ним час зупиняється.
коли ми разом у мене таке відчуття що я насправді комусь потрібна крім своїх батьків.
все це дуже гарно.нагадує якусь казку Діснея.
коли їдеш я сумую, але коли повертаєшся то я, як кажуть: на сьомому небі від щастя.
я хочу щоб цей час в моєму житті продовжувався і ніколи не закінчувався.
для цього ми маємо бути разом.
назавжди разом.»
— Софу проперло на вірші,це вона тоже мені написала))але гарно навіть
Може в мене ще буде багато обіймів,
може друг мій колись мені ворогом стане.
І ще буду я грітись під теплим промінням
Покатаюсь на санках, і за комір налетить снігу
В мене будуть падіння і злети і паузи
буде розпач і розчарування у близьких
мені будуть ще дарувати небажані вази
статуетки, годинники і кидатимуть в руки відрази
Мені будуть усмішку ще презентувати
Будуть вірити в мене, і підпирати плече
Знаєш мене може ще будуть палко кохати
Та я нікого не зможу любити, так як кохаю тебе.
може друг мій колись мені ворогом стане.
І ще буду я грітись під теплим промінням
Покатаюсь на санках, і за комір налетить снігу
В мене будуть падіння і злети і паузи
буде розпач і розчарування у близьких
мені будуть ще дарувати небажані вази
статуетки, годинники і кидатимуть в руки відрази
Мені будуть усмішку ще презентувати
Будуть вірити в мене, і підпирати плече
Знаєш мене може ще будуть палко кохати
Та я нікого не зможу любити, так як кохаю тебе.
Було між нами щось, чи ні -,
а серце завмирало…
Віддаючись лише Тобі
в Тобі воно згорало…
Я відкладала справи всі,
щоб розгорнулись крила.
В старому чорному взутті
до Твоїх губ летіла…
Мені була байдужа відстань
й слова колишніх "друзів",
Бо Ти - моя кохана пристань
і ліки при недузі.
Та все завершилось не так,
як забажала б казка.
Я ж - вічний афродизіак,
а Ти - чергова пастка!..
а серце завмирало…
Віддаючись лише Тобі
в Тобі воно згорало…
Я відкладала справи всі,
щоб розгорнулись крила.
В старому чорному взутті
до Твоїх губ летіла…
Мені була байдужа відстань
й слова колишніх "друзів",
Бо Ти - моя кохана пристань
і ліки при недузі.
Та все завершилось не так,
як забажала б казка.
Я ж - вічний афродизіак,
а Ти - чергова пастка!..
Ти любиш шумні мегаполіси,
Де витає запах кориці.
А я - провінційне містечко,
Що ніколи не стане столицею...
Де витає запах кориці.
А я - провінційне містечко,
Що ніколи не стане столицею...
Поки ти спав,
Світ не стояв на місці.
Поки ти спав,
Я плакала разів із двісті.
Поки ти спав,
Минало все життя.
Поки ти спав,
Я кохала небуття.
Поки ти спав,
Світ освідчувався в коханні,
Поки ти спав,
Минали дні останні.
Коли проснувся,
Нажаль вже було пізно
Ти все проспав,
Обіймаючи байдужість грізну.
Світ не стояв на місці.
Поки ти спав,
Я плакала разів із двісті.
Поки ти спав,
Минало все життя.
Поки ти спав,
Я кохала небуття.
Поки ти спав,
Світ освідчувався в коханні,
Поки ти спав,
Минали дні останні.
Коли проснувся,
Нажаль вже було пізно
Ти все проспав,
Обіймаючи байдужість грізну.