в очікуванні нової пісні))

У кожного з нас є щось таке, про що знає зовсім невелика кількість людей. Сьогодні я вирішив поспілкуватись із лідером гурту “ФІОЛЕТ” Сергієм Мартинюком – він і справді розповів багато чого цікавого, і навіть шокуючого. Чим же займався “Колос” в дитинстві та ким хотів стати? Читайте далі!

Мало хто знає, але в дитинстві через ряд суб’єктивних і об’єктивних причин, я жодного разу не був на морі. Вперше на півдні я побував вже у 20-річному віці, під час поїздки до Ялти. Відтак, у моїх дитячих альбомах немає фото на фоні морської далечіні, або з мавпочкою на плечі.

Мало хто знає, але перший мій секс був провальним. Не те щоб я пролажав чи вкрай випередив події, але від процесу очікував відверто більшого. Соррі, А. :)

Мало хто знає, але в свій час я крав чайні ложки в одному з луцьких супермаркетів. Зараз навіть важко пояснити для чого. На той період мого життя це видавалося мені вкрай веселою забавою..)

Мало хто знає, але в 5 років я хотів бути священиком: одягав собі на плечі бабусину хустку і ходив по хаті з уявним кадилом, проганяючи нечисту силу. Дякуючи небу, до класу так 7-го я чітко визначився із своїми релігійними переконаннями і став слухати музику.

Мало хто знає, але на одному з концертів ФІОЛЕТУ у Рівному, під час виконання пісні «Між Нами», наш барабанщик заснув на декілька секунд: процес тривав, але Валік качумнув по повній, – взнаки далося недосипання та інші суб’єктивні філософські фактори.

Мало хто знає, але останнім часом я багато думав про повернення додому. Навіть не в рідне Дубно, а в село, де жили мої покійні бабуся та дідусь. Хочеться закритися на пару років і написати книгу. Але боюся цим поділитися з друзями, колегами та шанувальниками. Хоча, це вже позаду, – поділився :)

Мало хто знає, але по сьогоднішній день я не знаю жодної ноти і немаю елементарного уявлення про всі ці штуки… Музика як і колись, приходить мені в голову цільно словами і мелодіями, які опісля моїх наспівів відтворюють технічно музиканти. Часом стає соромно. Часом – абсолютно навпаки…

Мало хто знає, але жодну з своїх пісень я не писав більше 5 хвилин.

Мало хто знає, але найбільше чого я боюся – це смерті рідних. Рідко про це говорю і намагаюся навіть не думати, що в один із днів когось з ЦИХ людей прийдеться закопати в землю. Боюся, я подохну від розпачу.

Мало хто знає, але окрім вагомого, я жахливого боюся стоматологів, ремонтів і крайньої висоти. Але життя люблю більше ніж найсмачніше мамине малинове варення. Не знаю що може бути кращим за одне і друге.

Проспект Перемоги. Цвітуть каштани. Десь ближче до «Авангарду» росте пара китайських кленів біля істфаку. Моїх рук справа. Будинок побудувати не встиг. Сподіваюся і сина по собі не лишив. Не хотілося б, що він без мене робив перші кроки у цьому світі. Чесне слово. Раптом, не приведи небо, він почне слухати не ту музику)..

Колос таки геніальний,
треба перечитати деякі розділи)

ну от якого *** я встаю кожного дня по обіді?!
в один і той самий час))

їбать коли той голос з"явиться вже? я вже поговорити хочу з кимось, бо вмру з нудьги… навіщо я чекала ті канікули, якщо сиджу вдома постійно?

в мене від тих "Отбросов" скоро дах поїде, чесно, мені сьогодні зранку здалося, що я безсмертана, ЦЕ ВЖЕ ПІЗДЄЦ, АТВІЧЯЮ!

дочитала ту книжку "друзья, любовники, шоколад"… нічо так, детектив про чувака якому пересадили серце одного хлопця,і він тепер бачить спогад донора)
але тепер мені немає що читати,
щоб взяти в С. ще одну книжку, треба для початку виздоровіти)

мені сьогодні снилося надзвичайно багато снів)

Колос.типу я його побачила у нашому місті.підійшла взяти автограф, обняла його, почала казати як я його люблю, він мені написав на цілу сторінку типу "там самій дорогій любій фанатці, від колоса, шо він там дякує за щось"
потім ми з ним розговорились, побачили Юлю Бор. і Альону Т. я сказала йому що це єдині люди яким я заздрю… він почав сміятися.потім ми ще обнялись.так міцно міцно.
блін це найкращий сон в моєму житті!;*;*;*

інші сни були довгі і заплутані
ніби я прийшла з мамою до магазину, якась з продавців щось нам сказала не те, я її обізвала при мамі їбанаткою, послала,і вибігла з магазину:DD
ще типу я до Луцька їхала навіщось)
ще ми з мамою вибирали якісь тортики,їх було багато багато))
і був момент, я чомусь плакала, не зрозуміла правда із-за чого)

зараз прийдуть всі додому, хто з роботи, хто так ...)
і це буде ппц, я не знатиму що робити, бо мене виженуть зза ноута… жестяк.(

Я ХОЧУ ГУЛЯТИ.ХОЧУ ПОБАЧИТИ ВЖЕ КОГОСЬ.
Б.СОФ., ЧИ СЕР.

вчора знову згадувала лікарню.я сумую за Тол.він мені був таким рідним.ми з ним робили те що хотіли,і говорили те що думали.мені його справді не вистачає…
а Ст. я ним вже переболіла, що я в ньому знайшла тоді, не знаю))але я рада, що таке було.)

зараз мама знову принесе грепфрутів)))
блін це найбільша радість життя:*

і так.))
встала сьогодні, світу білого було не видно! подзвонила С., я подзвонила І. вони ідуть в школу заради дискотеки, думаю ну і я піду)але директор заборонив проводити, в зв"язку з погодними умовами…
мене я думала вітром знесе, я коли ішла задом врізалась в міліціонера, він з мене посміявся,і в обох піднявся настрій)
в школі майже нікого не було, в нас то тільки 6 з 21, а в інших класах взагалі пусто.але уроків не відмінили)
було так затишно, комфортно в класі якось)ми фоткались, співали, дивилися у вікна… гарно було.от по справжньому якось)
потім С. пішла до директора відпрошувати нас,і нас відпустили зі згодою батьків)
але мені надзвичайно подобається така погода.
прийшла додому сіла читати книжку, потім заснула до 6 годин, добре так поспала якось)
завтра вихідні, нарешті дочекалася, а скоро і канікули вже**
так хочу до контакту, може зайти що я втрачу? бліііііін ще мені 11 днів.а це не так і мало…
нехватка кохання не проходить…
жалію що тоді не привіталася до нього..(дурна!
ще я просто шаленію від КОЛОСА :**
він ну такій няшкаааааааааа

вже просто не знаю що слухати… може сьогодні знову фільм подивитись чи що