а я ше буквально пару годин назад казала шо все афігєнно.
після школи звонила іра, я пеерзвонила.
якшо коротко то вона прочитала мій тлог.шось там говорила шо жаліє.
дивне це відчуття, коли ти розчарувавшись в людині, пробачаєш їй, а вона знову тебе кидає…
мені ніколи в житті не було так боляче.
вона мені шось говорила, вибачалась, а я плакала.
потім мені потемніло в очах,і я сказала все.пака.
я не хочу більш ніколи з нею говорити… я не розумію як так можна…
мені до цих пір погано.я випила якесь заспокійливе мені від нього так говову зсередини здавлює..(

в школі не було нічого веселого.зранку проснулася, вже була смс від ярика.як я хочу бути з ним завжди, шоб він мене не зрадив.
не знаю як я буду зара вчити уроки.в мене мозок тупо відключився.
мене тіпає

поки чекала софію, слухала як вони співають.гарно так.
пішли купили їй ждинси.купили тофі і шоколадку, потім коли їли хот-доги бачили ткача, я фігєю він такій стіснітільний коли з нами сам на сам.
в п"ятницю дискотека, хочу напитись так, шоб нічого не пам"ятати… чесно.
на вихідних провести час з яриком.
люди вони такі не щирі, погані жорстокі. я плачу.ну як так можна,івака як читала мій тлог, то овна в принципі все тут знала… нічого нового не побачила, а вона? ну нашо?
це удар.як можна після такого вірити людям,і бути в чомусь впевненою?

я люблю ярика.він хороший.мені з ним добре.

ше треба голову мити.і зсередини теж не мішало би
завтра ше той день закоханих, хоч я маю вже ярика, все одно не люблю це свято!