тупішого твору чим "Злочин і кара", читати не доводилось…
на стислий переказ і половину чорно-білого фільму потратила весь свій вечір…
посварлася з Іванкою, шоб відмазатись і не йти вчора гуляти сказала, шо думала, шо підемо сьогодні, я ж не думала, що вона все таки знайде сьогодні час…
і от, вона звонила 100500 разів, а я не брала трубки, а 1 раз взяла… вона питала шось, а в мене з якогоь дива зникли всі слова, захотілося ні з ким не говорити, нікого не бачити…


дивно, коли звонить дорога тобі людина, а ти навіть з нею чомусь не хочеш говорити
іра написала, шо іванка в неї питала шо зі мною/в мене сталося, приємно.
іра каже шо вони почали навіть за мене переживати, того шо я виключіла 2 телефона…
приємно шо є такі люди ше)