мдааа.правдою виявилося те шо я вчора писала.(запис пред цим)
сьогодні бачіла діму,і навіть серце не забилось скоріше.ногі не підкосились від щастя,і розуміння того шо кохана людина поряд.

все було майже як завди.зранку мене дома заїбалии.тому настрою не було, але в мене хватило розуму накраситись.але вділась як як небудь, без каблуків і іншої "вийобозності"…
іду і говорю по телефону,і ше на преході здалеку побачіла знайому курточку.то був Діма.
я старалась на нього не дивитись чомусь.
він ішов з мальчіком і пив каву по дорозі.він сказав привет і глянув таким поглядом якій я давно не відчувала на собі, на мені.хіба шо від нього 2 роки тому.але цей погляд вже не торкнувся струн душі, пройшов повз душі.і все.

якось пусто.от все і так різко закінчилось.дивна штука ті почутття.хов і нема.секундаі ти вже не уявляєш життя без цієї людини.
вже і рувім перестав подобатись після того як з дімою все закінчилось.)

показала мамі фотку наташи вона сказала шо вона якось так плоско дивиця, ніби перший раз камеру побачіла.кажу мам ну ти її і папустила.

вдома чорт знає що робиця, всі сваряця.тато п'є якби жахливо це не звучало.

сьогодні почюла як мій малий перший раз заматюкався, сразу так застіснявся і розперживався, але я зробила вигляд шо не почула)

хоча сонечко сьогодні порадувало.і небоо.

гейко няшка, він так само як і рувім, коли ми сиділи на лавочкі сказав яна і я обернулась і він просто заулибався, шось в цьому є))

ну вот.хімічка валить бо я не пішла на її предмет.