А життя… життя прекрасне не тому, що воно таке довговічне місцями красиве. Ні. Воно прекрасне, бо ти маєш можливість відчувати цю неповторну мить… Воно прекрасне, бо ми молоді і нахабні, матюкливі і пустоголові. Ми слухаємо, але не чуємо. У нас є наша думка і наша дитячість. Це і є справжнє життя. І мені хочеться вірити, що я з цим проживу ще довго. Зрештою, це відчуваєш тільки тоді, коли робиш те, що хочеш, а не те що маєш робити.

-Колос
10 розділ
"Життя прекрасне"

уроки зроблені.
можна побайдикувати)
дочекалася, мене накриває з головою.хіба мені проблем мало..?

купила шапочку сьогодні.нічьо така.

мама купила гаманець у себе на роботі, а в ньому 10 фунтів стерлінгів.крутоо.
цікаві гроші у них.

мало того, що я застудилася, так ше й руки обвітрені.і печуть.дуже.

капець розуму.
любовка прийшла до Яни*

1497,6 - саме стільки за підрахунками, моя щоденна норма калорій)

Діма(доречі я весь цейй час, пише не про того в якого є дівчина, а той з яким я їздила в табір,і він мені зараз подоб.) сьогодні з голови взагалі не йде.
весь час думаю про шо я з ним буду говорити, коли ми зустрінемось.
хіба шо тупо ржати.знаю так і буде.
а ше мені обідно за оцінки, того шо вони нижчі ніж в іри, влада, а я знаю, явно більше них)
пічяль…

не хочу жити.немає сенсу.
тому шо маму я навіть морально не можу підтримати.
мене кожен вечір баба і тато доводять до істерики, я ридаю так шо мені серце починає жахливо боліти.від цього мені робиця страшно,і ше гірше.
я досить часто думаю про такі речі, до прикладу, як наковтатися таблеток.і все.все просто.

сижу і плачу.в мене свої принципи: мене у стані плачу ще ніхто ніколи не бачив, навіть мама, за вийнятком того колия була маленька.
мені в школі кажуть ти така сильна,і тому подібне, няшка весела.шось типу того.
якби вони знали шо в мене робиця вдома,і як в мене проходить кожен вечір…

в кімнаті зараз вчить урокі малий, а я тихо сижу і схлипую.ясне діло шо він поняв.але мені перед якось не так стидно чі шо.

взагалі розумію, шо люблю школу.там я не вдома.там добре, весело.

ще я вирішила порахувати добову потребу калорій на день,і тупо її дотримуватися.

сьогодні як звжди проспала.
взяла "сойчине крило" буду хоч щось читати.

все зміниться коли він помре.все буде добре.мирно.без криків.

мені жахливо кружиться голова.таке враження шо зараз знепритомнію.
мені навіть немає кому висказатися.

добре, шо є той самер, він звичайно поради не дасть але всеж.

прийшла-сусідка з якимсь обхідним листом. просить поставити підпис під зверненням у Ліпіни (це наша дурка), щоб одного з сусідів приїхали і забрали. Цитую - "його треба забрати, бо він далі ходить між людей"…

ахаха, Колос)))))

в принципі в школі все було нормально, понеділок пройшов на диво легко.
повчила вже всі уроки.це добре.
який раз розумію, шо люди не змінюються, якщо вони 1 раз тебе кинули, вони зроблять це і вдруге.
іра починає спілкуватися з тими дурами.
а я тільки почала їй довіряти… а вона знову.я їй все висказала.не знаю чи це шось дало, але все ж.

по дорозі додому, зустріла дацюка, поки йшли поговорили трохи.

софа настільки дурна, шо то дупа.
іванка мила.може вона мене зрозуміє.
хоча.кому ти в цьому світі треба, крім мами, хоча і мами бувають ще ті!

мдам…
сиділа читала біологію,і тупо ридала, букви розпливалися.
мама сказала "татові" шоб той поміг їй, він розкричався почав її обзивати пхати.
він говорив такі слова, шо мені стидно їх тут навіь писати…
інколи вона мені каже, не розказуй про це нікому(ну те шо робиця в сім"ї), не винось за межі сім"ї…

а мені так хочеця шоб мене хтось пошкодував, вислухав.
мало того шо маму достає "тато", так ше й баба і дід(татові батьки)вони знають шо він деградує, але все одно його захищають.
мама говорить, шо ми давно б не жили тут, але нам немає куди іти.хіба шо у село до маминих батьків, але там не витримає мама, не те шо я і малий!

мені її так жалко..іра жалієця, шо в неї з"явився вітчим, як на мене то це щастя!!! того шо вже краще, немати батька аніж такого…

мені дід колись казав, шо тато почав пити після аварії, в якій одна людина загинула а він вижив,і казав шо він думає шо тато заради життя продав душу диволові, спочатку я в це не дуже вірила, а тепер задумалась

мені страшно згадувати моменти з дитинства, коли він робив такі речі які показують у фільмах про вбивстваа…

знаю, не можна так казати… мені мама багато разів про це казала, але я не хочу шоб він жив, взагалі на світі.хочу шоб його не було.тоді все буде добре.

та я самій сташній людині не побажаю такого батька, це найгірше ш оможе бути…

сьогодні неймовірно багато думок і на диво немає сумних)
хочу шоб завтрішній день пройшов тупо на позитиві*
не задовбували ті дурні вчителі, з тим що вже скоро кінець семестру..)
хочу якесь нове оформлення, але так впадло його робитии…