мдам…
сиділа читала біологію,і тупо ридала, букви розпливалися.
мама сказала "татові" шоб той поміг їй, він розкричався почав її обзивати пхати.
він говорив такі слова, шо мені стидно їх тут навіь писати…
інколи вона мені каже, не розказуй про це нікому(ну те шо робиця в сім"ї), не винось за межі сім"ї…

а мені так хочеця шоб мене хтось пошкодував, вислухав.
мало того шо маму достає "тато", так ше й баба і дід(татові батьки)вони знають шо він деградує, але все одно його захищають.
мама говорить, шо ми давно б не жили тут, але нам немає куди іти.хіба шо у село до маминих батьків, але там не витримає мама, не те шо я і малий!

мені її так жалко..іра жалієця, шо в неї з"явився вітчим, як на мене то це щастя!!! того шо вже краще, немати батька аніж такого…

мені дід колись казав, шо тато почав пити після аварії, в якій одна людина загинула а він вижив,і казав шо він думає шо тато заради життя продав душу диволові, спочатку я в це не дуже вірила, а тепер задумалась

мені страшно згадувати моменти з дитинства, коли він робив такі речі які показують у фільмах про вбивстваа…

знаю, не можна так казати… мені мама багато разів про це казала, але я не хочу шоб він жив, взагалі на світі.хочу шоб його не було.тоді все буде добре.

та я самій сташній людині не побажаю такого батька, це найгірше ш оможе бути…