Колос

Якщо я і виходив гуляти, то тільки в нічний, заспаний Луцьк. І тільки в колі тих, хто розумів тебе з напівпогляду, я міг лягти на підлогу, закурити, сказати декілька не найрозумніших слів і заспокоїтися. Забути про те, що десь комусь щось постійно потрібно доводити. Пнутися із шкури. Рватися вгору. Том би цього не зацінив. Все справжнє робиться на відвертому похуї.