Коли згасають усмішки і ліхтарі вечірні,
Усі гітари в спокої у кофрах сплять давно,
Коли мовчать упевнені, коли мовчать наївні,
Я наливаю в чашку холодне молоко…

Коли тебе невипиту, коли його нечутого,
Хтось непомітно викине у космосу вікно,
Коли нестримно солодко від запаху вчорашнього,
Я наливаю в чашку холодне молоко…

Коли всі ноти вивчені, всі твої ролі зіграні,
Й на ранок вічність розпочне нове кіно,
Коли Сантана грає, коли коліна зімкнуті,
Я наливаю в чашку холодне молоко…

Коли за день забігана, від поглядів заморена,
З моїми есемесками ідеш на ванни дно,
Коли про мене думаєш, коли себе торкаєшся,
Я наливаю в чашку холодне молоко…

Коли дереш й кусаєшся, піти і не вернутися
Вже вкотре обіцяєш, і серцю всеодно,
Коли я знову хочу заснути і забутися,
Я наливаю в чашку холодне молоко.

Колос

встала з усмішкою, тому що снились ну дуже приємні сни*
пам"ятаю їх було 3)
1)про Рувіма.
ніби я на троутуарі і тут їдуть хлопці якісь на мотоциклах,і тут один із них знімає шлєт, так як Ачє з "три метра над рівнем неба",і дивться на мене, то був Оліферук*, я його провожала поглядом,і він аткож безперестанку обертався.)а в кінці ми мило усміхнулись))
2)типу ми кудись їдим,і спішимо на поїзд: я, тато, дід,і малий.
в нас куча шмоток, а потім я ше заблудилась і пішла в якєсь кафе, де все дуже дорого, наїлася якіхось булочок зі стола, ахах))
3)і ше шось було явно про діму, от тільки що?/

доречі сьогодні після школи, ми стояли на зупинці як завжди,і я обернулася просто глянути і дивлюсь іде Діма, знаючи шо при софі краще про нього мовчати, почало штурхати Іру, а потім підішла і на вухо їй сказала, вона попалилась...і софа поняла, але ми сказали шо прото пацан з такою курточькою як в нього))

мені дуже цікаво чи він мене бачив, мої шмоткі ці він вже бачив, такшо впізнав би.але він говорив по телефона,і зновуж таки повернув в той поворот…
я думаю якби побачив то помахав би, він завжди так робить)
ше я десь бачіла шо якшо людина тобі сниться, то вона хоче тебе бачити.
хочеться вірити шо це так.
згадалашо сьогодні 2 рази бачила Стичука, спочатку зранку в машині, а потім після школи)
може добавлю його

сиділа вчила урокі а в залі грала якась пісня, потім поняла шо то пушкарьова, але вона була такаааа печальна, почала думати про Діму.
коли я його побачила, то в мене потім ще хвилин 5 тремтіли руки,і ноги підкошувались.всерце билось як навіжене… давно в мене такого не було.
я почала видихати так ніби видихаєш дим із кальяна… стало трохи легше.

оце точно я зараз…



хочу шоб так було між нами*

Нэнси Дрю и её отец, Карсон Дрю, адвокат, переезжают на два месяца из Ривер-Хайтс в Калифорнию, где Карсон получил временную работу. Они снимают дом, который выбрала Нэнси — особняк голливудской кинозвезды Делии Дрейкотт, чьё убийство, произошедшее здесь в 1981 году, до сих пор не было раскрыто. Несмотря на тайны, отец просит Нэнси прекратить свои расследования и стать нормальным подростком: учиться, ходить по магазинам и развлекаться. Однако в школе её считают странной, и единственный друг, которого Нэнси встретила там — 12-летний Корки, младший брат её модной и популярной одноклассницы — Инги. В доме Нэнси встречает привидение его бывшей владелицы, Делии, которое просит помочь ей. Случаются и другие странности: пропадает папка Нэнси с газетными вырезками о Делии, по ночам слышатся шаги на чердаке, а садовник Джон Лэшинг всегда появляется неожиданно и как будто из неоткуда. Среди старых вещей на чердаке Нэнси обнаруживает письмо Делии, адресованное некоему «Зи», видимо, её любовнику…
Вопреки обещанию не заниматься больше расследованиями, Нэнси берётся за разгадку тайны Делии Дрейкотт.







давно не дивилася фільмів, а цей сподобався,і чимось захопив, хоча я ніколи не дивилася фільмів на схожу тематику)

день був дуже веселий, постійно сміялися, танцювали і співали)
коротше, давно, дуже давно я так не сміялася.)

наша галя була сьогодні в хорошому настрої,і відповідно день був хороший.

почала замічати, що я постійно кричю на всіх… на іру вже 2 рази, не те шо там просто шось сказала, а кричяла!
я думаю це все із-за того шо вдома "атмосфера" не дуже, скажим так; діма знову з"явився і мене знову проперло на почуття.

сьогодні на уроці капець як захотілось його поцілувати, всередині не можу навіть описати шо робилося))

а взагалі життя знову стає на білу смугу)це радує.*

вже так мало залишилось до свят(ну порівняно), скоро закінциться семестр)

на уроках літератури вчимо Франка, цікаво послухати про його любовне життя, виявляється він був ще тим "перцем", мав 3 коханок…

мені вже не дзвонять різні невідомі номери, скучно стало.))

шось оце читаю Карпу,і перестала розуміти деякі моменти сюжету…

і ще сьогодні, вперше за днів 12 вийшло сонечкоооо*
було тепло.

я зрозуміла, що якщо мені назначено "згори" побачити Діму, то я його побачу незалежно від обставин.
того шо в той час я мала бути на інформатиці(ну але втікла, як завжди), а він взагалі на роботі.але ми побачились.

якось знову починаю вірити, шо все шо стається вже запланованооо,і все іде по вже зробленому плану.)

мама робить на секонді,і як завжди принесла мені нові шмоткі.)
рада)
обожнюю дивитись з якої вони країни.круто мати речі зі всього світу..)
і того в мене вже штанів напевно 7-8, всі зараз дуже модні,і абсолютно різних кольорів*
коротше хоч якась радість)

день, простий.
бачила Діму, було це геть не очікувано.
ми стояли з Іванкою на зупинці, вона мені втирала про свого якубовсього.і тут в маршутці їхав кошик, ну ми до нього махали через вікно.
ну і знову повернулася до іванки,і тут відчуваю що мене хтось ззаді торкається, я обертаюся, чую "привіт", відповідаю, потім тільки усвідомлюю що то він…
іванка каже шо його погляд був типу "глянь на мене ну глянь", а я так не думаю мені здається що то був самий холодний погляд, який я бачила на його очах…

а ще вчора буквально читала Карпу,і була така цитата, шось типу цього "чим довше чекаїш тим більший суперсюрприз"

я його тільки почала забувати, вже навіть не згадувала його сама, аж поки мені його хтось не згадає, наприклад його мала.
я його дуже давно не бачила,і думала той добре і не треба.
а тут він!
в мене на той момент серце пішло в п"ятки… але це була секундна справа.

катя до нас щось говорить, але ядала собі слова шо я з нею не спілкуватимуся…

Колос написав 10 розділ зараз буду читати, але ненавиджу читатии в інтернеті, очі жахливо болять…

если бы люди могли знать - кто думает о них перед сном, счастья в этом мире было бы больше.

справді)