кожен ранок прокидаюся з мріями.
мріями про те, що я все-таки побачусь коли-небудь з тими людьми, якими я просто захоплююсь.
всі вони чомусь протилежної статі.
більшість - люди слова.
кожен день уявляю, як це все відбудеться, що я буду говорити, де це буде.
ось так от.
але мрії такі далекі...і такі нереальні…