1. теорія від точки А до точки В
2. теорія підсвідомого вибору партнера схожого тата/діда/брата/дядька в молодості
3. теорія вороги краще друзів допоможуть
4. теорія друг тільки один
5.

хочеться написати про вчорашній вечір трохи
пішли гуляти
побачили мусю
світ перевернувся з ніг на голову просто
він обняв
ми "поговорили"
потім ще раз міцно обійняв
потім хвилину ішли мовчали з І
і вона почала говорити
як я на нього дивилась
шо я ніби хотіла запам"ятати кожну секунду
кожен його рух
погляд
жест
каже, шо в мене тремтів голов, коли я починала говорити
я не розумію сенс тієї розмови, навіщо робити вигляд шо все харашо
ніхуя ж не змінилося
абсолютно
а якшо не дурний, то викупає мене
і без того, шо я йому так нічого і не сказала
я зараз тверезо розумію, шо ніколи його не розлюблю
буду іти з дитиною, зустріну його і розридаюсь
сенс такого життя взагалі

сіли на парапєти
побачили петручика і долінка
І каже, шо рома перший побачив
підійшли
кажу як у вам дєда
чи в тебе
сказла долінку шо не хочу з ним говорити
він жахливо біситься
вона пішли і видно було як рома колібався чи остатись чи іти з ним
він був в моїй футболці, і хоч вона на нього і велика
а міг комусь і віддати раз так
мені це так доставляє

думали чого долінко так біситься
може бути, шо я єдина кого він позбавив невинності
а ще можливо колись він реально на якийсь час міг в мене влюбитись
але то шо він далбайоб то факт
уже не перший рік
каже петручик його не їдеш
каже тобі ж не було тут шо робити
кажу ну тут харашо
він такий "ну да, чо ж нє"
з подтєкстом про того тіпа з кіно…

пішли потім в край
купили морозиво, сігі
і тут такий петручик і я ахуєла
кажу де твій вєрний друг, сказав шо в польшу поїхав
так символічно, бо недавно якраз згадували ту зустріч біля края
він вгадав скільки дядьку років
прозвечали фрази:
-було б куди везти.
-каже дядько їх любити і цілувати треба
а ван такий майже про себе
якшо любити, то треба і женитись, а женитись я не хочу
от і все.
-ще говорив, в мене/в нього типу/ завищена самооцінка
-і взагалі от наскільки різне ставлення, його я просто хочу
знаю, шо більше він поки точно дати не зможе
пішли покурили, відійшли від того всього
пішли на дамбу, він вийшов з машини, то було гарно
стояли, шось не знали про шо говорити
потім побачили целю, остапука, іллю, льошу
поговорили і він типу вперед пішов
і на тому все і закінчилось
а ми дійшли додому біля престижу, зустріли знову їх
і пішли до слайги, випили пива, пішли до 7 шк
от з ними ріал було бе напряга, наржалися
отак має бути
а петручик то не мій рівень, тільки я не можу зрозуміти він нижче чи все таки вище

ще перед тим дзвонив артьом
був чимось засмучений походу
з ним теж легко
тоді в кіно мені сказав
-дєвочку собі знайшов
-да
-рада за тебе
-янка, повір, була би ти в ковелі, ти була би моєю дівчиною
/затулила руками лице, ніби при пропозиції/
це расстаяніє заїбало

епік.

не треба втрачати можливість шось зробити, якшо на даний період часу тобі того хочеться
хотіла побувати на заході і почути скрябіна
треба було їхати тоді. а зараз його вже нема.
хотіла в карпатах подивитися на зоряне небо. треба було виходити на вулицю і забити на прєподів
нині ми поїдемо в лубни :/

сьогодні добре прогулялися з іванкою
принаймні мені так було.
бо вона замерзла дуже
говорили за майбутнє, за стосунки, за долю

висновок по останньому: те шо є дві точки А і В
а як ми вже до них ідем, то вже від нас залежить
але дійдем ми туди точно
хоч і задом зайти, хоч лабірантами, а комусь пощастить і по прямій просто

за хлопців
те шо його нема
вже дуже довгий час

і шо я не хочу виходити заміж за спокійного, за сім"янина, який буде у всьому мені допомагати.
хочу такого який хоче і доб"ється
побачив сказав шо моє
і через трохи має це вже в руках
який хоче шоб вона дала і вона дасть
від неї нічо і залежати не буде
який просто горить життям
шось рішає постійно
шоб я ні за шо не переживала
а не який переді мною буде стелитися
під кожне моє слово
хочу, щоб я реально відчула себе залежною

іванка каже шо ми надто сильні і незалежні
і того нам такі треба
а який би він гарний не був, якшо він тихенький, відразу пропливає як фон мімо

а ще казала, шо такими чоловіками вони стаютб вже походу
і тихий це просто характер, а як чоловік він себе покаже ще
тобто шоб там не було ми виходим заміж все одно наосліп. бо не знаєм яким він далі буде…

ще чи говорять за мене "а, це та шо долінку/петручику дала"
потім переконались шо навіть якшо і да
то всі насрать. геть

і якшо в мене до 22 нікого не буде
то головою точно поїду

як вчора говорили за того рому
шо через років 5 якби він запропонував вийти заміж, я би погодилася
а зараз навіть не зустрічалася би

в 24 роки заміж - на баккарді з Р

я знайшла свій фільм. "ефект бабочки"
"ВСЧР" і "я-начало" відразу відійшли на 2 план
давно я так не плакала. + ще вино в голову дало
я би не була такою, якби не він
я його не-на-вид-жу
а так і далі кидаюсь
від одного до іншого
вже давно "щось" пішло не так.

Найкращий момент року - це практика в Карпатах. обіймахи з Колосом

Що мене особливо надихало в цьому році?
Колос, Жадан

Головна новина року.
Смерть Скрябіна

Гімн року.
Чуєш, небо я живий

Найважливіші люди в моєму житті.
Дарина, Іванка, Льоша, Леся

Якого кольору був цей рік?
Фіолетового

Яке слово я найчастіше вимовляла?
ненавиджу соль

Цей рік був прекрасним, тому що мене любили.

Яку внутрішню проблему я успішно вирішила?
перестала фарбуватись, вирівнюватись

Кого я обіймала ночами?
Льошу, черепаху

На чиєму весіллі я гуляла?
Дімки і Яни, любімі: з

Яка середня зарплата у мене була в цьому році?
900 - стіпуха

Про що я мрію?
вийти заміж за кохану людину

Цитата, відповідна для цього року.
Запам’ятай: ти нікому нічого не винен. Ти тут для радості. Для радості.

Скільки нових друзів я завела в цьому році?
Льоша, Аня…

Де я побувала?
Рівне, Клевань, Вінниця, якесь село під Вінницею, Колочава, Синевир, нові місця в Києві

Які справи я відклала на наступний рік?
Побувати біль костьола св. Ніколая

Чого я хочу добитися в новому році?
стіпухи

Серіал: ТБВ

Фільм: Незламна

сьогодні весь день шуткі шучу
так добре
настрій крутий
Льошу нарешті побачила
він мені миколайчика приніс
так приємно. а я вже думала, шо вже все і нічого не мала йому
боже. який же він добрий
ходила з ним в гум, потім на видубичі їздила
тата його побачила)
не розумію хто я для нього, чи "спокійно" він до мене ставиться чи якось все таки, шось в собі переборює
але просто він вже стільки доброго для мене зробив
і змінює потрохи мене.
і мені це подобається
хочу щоб він був щасливий
у таких людей не може бути шось погано.

я покликала вчора мусю гуляти
сьогодні ми побачились
на поштовій
вперше за багато часу це була організована зустріч
я принесла йому "сливки-ленивки" - миколайчик
він зніяковів, бо йому не було що дати мені натомість
а я нічого і не чекала
спочатку все було якось добре
я не могла надивитися в його очі
ми пішли на контрактову. по дорозі зустріли безхатченка, який попроств йому купити молока і хліба. він купив. той не міг нам надякуватись
пішли на андріївський спуск, піднялись на оглядову площадку. там було дуже гарно
а головне я досі до цього там ніколи не була…
потім дійшли до михайлівської площі, софіївської
і дійшли до метро на хрешатику
взагалі все було нормально
але під кінець я не знала що говорити
і просто почала його ненавидіти, тому шо я настільки його люблю
а він ставиться до мене так як і колись
постійно шось заганяє
рже
він не змінився зовсім. ніскілечки. та і я походу теж. з ним я відчувала шо я така сама… наївна і закохана.
і готова іти за ним вічно. шо би він не говорив, яким би він не був
в кінці обіймаємось вже
він каже: ну все можеш вже відпускати
а я: я не хочу
а ще він пахне…

він все знає. от я впевнена. але наші "стосунки" закінчились на тих словах про френдзону
більше ми і не говорили про це

от він корчить з себе дурника
але ж я знаю, шо він всередині серйозніший
багато чого також пережив вже
чи то може я просто хочу в це вірити

якби можна було повернутись в минуле, я би забажала краще його не зустрічати.
просто щоб його не було
я вже не можу
коли вже з"явиться хтось хто засвітить його, і він відійде в тінь

але так подумати пройшло вже стільки часу
ми вже обоємо в києві
хто би міг подумати…

день кращий
зустріла зранку Льошу в метро
тому він автоматично почався добре
незважаючи на те, шо ми не виспались і не пішли на першу пару
на грунтах з Артурчиком перемовилась кількома словами: з
потім ще Гонту побачила, блін, я за ним скучаю
до болю
ввечері ідемо в кіно
і ще одна надважлива людина дала про себе знати

даріна говорила сьогодні наскільки важлива посмішка
ставила у приклад свєту
казала шо хлопцям то подобається,
шо рома коли приїжає до неї втомлений, а вона теж юез настрою, то він і жаліє, шо приїжав
а сьогодні льоша при прощанні сказав "дякую тобі за посмішку і сьогоднішні жарти"
дивні збіги
подарував мені Олексу, іхіххі
це своєрідна фішка залишати багато частинок себе у якихось дрібницях для іншої людини

"и я иду по непройденным тропам, все чаще теряя сознание"

я часто просто забуваю хто я. своє ім"я. шо я маю зробити. як я тут опинилась. як прокинулась. як і коли вчора заснула.
намагаюсь звільнитись від ненормальних думок, щодо мого безсенсового життя. типу навіщо воно тоді і кому воно взагалі важливе

Даріна каже, шо вона напевно через депресію піде до психолога

ні. я до такого не докочусь, я вважаю це ненормально. людина вправі сама вилізти із свого лайна
4 місці поспіль нема причини для радості.
навіщо я прокидаюсь щоранку?

мені важко
іде 4 місяць навчання, а я по суті ні разі не гуляла
постіно унівєр-общага-інколи ашан
все
одні ті самі обличчя, одні ті самі стіни
з Дариною жосткий напряг
вдома була грубо кажучи 1 раз
і з сьозами на очах їхала на київ і збирала речі
знайшла Льошу
він добрий
таких людей і губить їхня доброта
так не можна я вважаю
ночувала в нього 2 рази і всі 2 рази були безсонними
тому шо я не можу спати з кимось
лише сама
може то знак і варто задуматись, хм
але то було чудово… спати з кимось в обіймах і коли він з просоння тебе обіймає
жаль, шо всі хороші хлопці вже мають дівчат
так до чого я веду
гонта покинув унівєр, з"їхав з общаги
і льоша виходить вже теж
я одна
всі так чи інакше організовують своє особисте життя
мали вже не одні стосунки
а я ніколи їх не мали
лише якісь мінімальні замути, які ніколи ні до чого не приводили
досі сохну за тим мусевичом
господи, здався він мене
подумати-та залиш ти його в спокої
а я далі всіх на нього рівняю

і де взагалі в тому їбучому києві шукати ті стосунки
тим більше якшо ти нікуди не ходиш
Дарина постійно з Ромою
і не знаю я чи можу назвати її кращою подругою
краща подруга то іванка для мене
тому з нею я пережила вже все на світі
хоч і море всього ще попереду
і все таки більш схиляюсь до думки шо дружба вимірюється більш роками, аніж вчинками

і взагалі не розумію де в моєму житті був момент, коли все пішло не так
не по плану
не моє життя
мені важко спілкуватись з людьми, я жахливо прискіплива і егоїстична, вимаю завжди нереального, натомість не роблячи нічого

складається враження, шо я не мала народитися, але все ж я тут

мене кожну хвилину мого життя переслідує страх лишитися одною
тому шо якшо в мене до цього нічого ні з ким не було
зараз я би не сказала шо на мене хтось звертає увагу
якшо порівнювати з свєтою, даріною… та будь ким бля
я завжди в тіні
то я не думаю шо за рік чи 2 шось зміниться
і в мене все таки з"явиться людина яка не зможе без мене жити так само як і я без неї

єдине сенс в моєму теперішньому житті
це Колос, Жадан
це те від чого я живу від зустрічі і до зустрічі з ними

і мама. яка постійно чекає мене вдома
хоча досить часто по телефонним розмовам я відчуваю якусь відчуженість навіть
малий час розмов тому підтвердежння
вона ніби не хоче мене слухати

а мене часом так хочеться поговорити саме з нею.

я ніби маленька дитина, яка чекає поки її врятують, заберуть до себе, будуть оберігати

я постійно хочу додому. величезна залежність від рідних
ще я по суті ніколи не працювала серйозно
взагалі страшно уявити як я сама буду вирішувати всі свої проблеми
сама у великому місті
де навіть якшо ти буде кричати - тебе все одно ніхто не почує

якісь дурні думки про кінець життя
стараюсь їх позбавитись

да. кажуть студентські роки найкращі, хто це вигадав
коли тобі хочеться на стіни лізти від безпомічності і всієї нестерпності цього життя.

група - чужі люди
з зменшенням кількості все більша війна
я молюсь на стіпуху… розумію, шо якшо не витягну, то навіть уявити не можу як ми будем жити
мама ж просто не потягне
взагалі ніяк…

Київ
дивний період життя, якщо чесно
канікули багато що змінили.
в кімнаті всі стараються загладити конфлікти, так уже не буде.
хто порозумнішав, хто пішов на поводку в іншого

а я явно до других не відношусь

їздила на цих вихідних додому, запам"ятаю на все життя. рілі
прийшла без 15 п"ять ранку
ну завезли, якшо точншіше
там Д.В.
<п е р ш и й>

тиждень переживала. кожен день заспокійливе.
але вірю, шо все буде добре

коли ми познайомились в середині січня я і подумати не могла.

бачилась з Ю в Ковелі
треба підтримувати спілкування зі старими друзями. а то недобре якось виходить

почала спілкуватись з С, із потоку
ходили, цьомались, грались
потім під впливом Д, сказала, шо ми можемо бути тільки друзями
на тому все і закінчилось
але так буде правильніше. хоч він і хороший, ніби
просто авторитет і репутація в нього не з кращих взагалі
Д каже: ти не можеш так низько себе опустити
тим більше з самого початку в тебе в унівєрі була інша ціль
не хапайся за кого попало

я згодна, певно

усміхаюсь йому. як і в вересні. тепер ще почала вітатись, хоч і не знайомі

Бр. далі залицяється
виділяю йому деколи трохи часу

розклад в другому семестрі чудовий. майже кожен день на 2 пару
прокидаєшся, а за вікном вже сонечко

29 травня вже в Карпати
море практики в Києві
все закінчиться аж 6 липня
вже і додому там їхати невеликий сенс

згадала про самер
згадала з якими людьми він пов"язаний
вирішила написати
останній запис: "10 августа"
день після мого дня народження
пройшло вже майже 4 місяці
здається, ніби фігня часу,
але варто було мені вступити до ВНЗ, як моє життя змінилося абсолютно у всіх сферах
маса нових знайомств, море атмосферних вечорів в гуртожитку, місця, які я вперше побачила
загалом, осінь у Києві просто нереально чарівна

це місто стало по собливому рідним, можливо, тому, що вже багато тут пережила
були і радість, і щастя, і сум, і істерики, і страх, і сльози
і все це було по-новому

з"явилася одна людина, яка просто захопила мене. і я досі хоч і розумію, що він не взагалі не ідеальний, продовжую бути поряд з ним
я пережила з ним стільки емоцій і моментів, скільки ні з одним хлопцем не було

рідні мені люди за сотні кілометрів
маму стараюсь постійно підтримувати
мені надзвичайно важко дивитися на неї
як вона з роками стає іншою, хоча всередині та ж сильна, яка навчила мене будь-якою ціною виживати у цьому житті
з малим, як приїжджаю, намагаюсь зберегти в пам"яті кожну божевільну, прожиту разом хвилину
дідусь і бабуся, в яких очі світяться, коли вона мене бачать

лише один член сім"ї не змінив ставлення.

розумієш з часом, що старих друзів ніхто не замінить

скоро і НР
так швидко час летить
здати б сесію, свою першу, і витягнути на стіпуху
і буде мені щастя